4 листопада деканка факультету математики та інформатики ЧНУ Ольга Мартинюк представила результати мікропроєкту «Розвиток і збереження людського капіталу ЗВО через мережеву взаємодію», над яким працювала спільно з Теодозією Яцишин, докторкою технічних наук, професоркою Івано-Франківського національного університету нафти і газу.

Ідея проєкту виникла під час V Літньої школи професійного розвитку «Мережевість як принцип та інструмент побудови академічного партнерства», організованої ВГО «Інноваційний університет».

Результатом спільної роботи стало формування концептуальної моделі розвитку людського капіталу університету через мережеву взаємодію та визначення практичних індикаторів для оцінювання її результативності.

У презентації було розглянуто практики ЧНУ, пов’язані із залученням міжнародних викладачів і практиків до освітнього процесу, участю іноземних учених у наукових заходах і дослідницькій діяльності, підтримкою психологічного благополуччя університетської спільноти, залученням ветеранів, міжпоколіннєвою взаємодією та партнерством із випускниками.

Ці приклади показують, що мережевість може бути дієвим інструментом не лише для обміну знаннями, а й для професійного розвитку, збереження досвіду, підтримки працівників і створення нових можливостей для університетської спільноти.

На основі проведеного аналізу сформовано концептуальну модель мережевого розвитку людського капіталу університету, що передбачає послідовний взаємопов’язаний цикл:

визначення потреб університету → пошук необхідних компетентностей → залучення внутрішніх і зовнішніх партнерів → спільна діяльність у сферах навчання, досліджень і підтримки → професійний та особистісний розвиток → оцінювання результатів і зворотний зв’язок → формування нових ролей, партнерств і можливостей.

Модель передбачає, що мережеві зв’язки не є самоціллю, а виступають інструментом створення практичної цінності для університету та його учасників. Результатом взаємодії можуть бути нові компетентності, спільні освітні й дослідницькі проєкти, професійні контакти, можливості наставництва, підтримка персоналу та передача досвіду між поколіннями.

Для оцінювання результативності мережевої взаємодії запропоновано систему практичних індикаторів за основними напрямами розвитку людського капіталу:

• Освіта: кількість залучених міжнародних лекторів і професійних практиків, спільних курсів, практичних проєктів та освітніх ініціатив із партнерами.

• Наука: кількість міжнародних конференцій, спільних досліджень, партнерських наукових проєктів і міжнародне представництво в редакційних колегіях.

• Професійний розвиток: участь у наставницьких програмах, тренінгах, професійних заходах та академічній мобільності.

• Благополуччя: доступність психологічної підтримки, участь у відповідних програмах, результати зворотного зв’язку працівників.

• Ветеранська політика: освітні та кар’єрні можливості, психологічна підтримка, участь ветеранів у житті університетської спільноти.

• Міжпоколіннєва взаємодія: залучення досвідчених учених і працівників, наставництво, академічні зустрічі та передача професійного досвіду.

• Alumni: участь випускників у навчанні, наставництві, працевлаштуванні студентів та партнерських проєктах.

Запропоновані індикатори можуть використовуватися для систематичного аналізу активності партнерської мережі, оцінювання її практичної результативності та визначення напрямів подальшого розвитку. При цьому важливим є не лише кількісний облік взаємодій, а й оцінювання їхньої змістовності, якості, взаємної цінності та впливу на професійний розвиток учасників університетської спільноти.

Узагальнення практик ЧНУ дозволило визначити, що мережева модель розвитку людського капіталу має спиратися на поєднання інституційної підтримки, професійного партнерства, психологічного благополуччя, міжпоколіннєвої взаємодії та можливостей для активної участі різних груп університетської спільноти. Мережа дає змогу повертати досвід і компетентності в університет у нових формах, підтримувати професійні зв’язки та створювати додаткові можливості для розвитку.